Поезія Миколи Вінграновського
Коли моя рука, то тиха, то лукава, В промінні сну торкнеться губ твоїх І попливе по шиї і, небавом, Зплеча на груди, із грудей до ніг ...
Коли твоя рука, солодка, ніби слава, Червонооким пальчиком майне Влимонній тиші і коли мене У темну глибину поверне темна слада
У білій лодії тоді ми пливемо По водах любощів між берегами ночі: І голоси у гніздах ластівочі Стихають тихо ... Золоте кермо
Заснулої хмарини понад полем, І спить рука в руці, і на щоці Краплина щастя, виказана болем, До ранку світиться ...
...
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Go to begin of the document
Go to previous page
Go to next page
Go to the end of document
