Поезія Тараса Шевченка
Якби з ким сісти; хліба з'їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і якнебудь на сім світі, А все б таки якось велось. Та ба! Нема з ким! Світ широкий, Людей чимало на землі ... А доведеться одиноким В холодній хаті кривобокій, Або під тином простягтись. Або ... Ні, треба одружитись, Хоча б на чортовії сестрі! Бо доведеться одуріть В самотині. Пшениця, жито На добрім сіялись лану, А люде так собі пожнуть І скажуть:--Десь його убито, Сердешного, на чужині ...-- О горе, горенько мені!
...
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Go to begin of the document
Go to previous page
Go to next page
Go to the end of document
