Танґо
І знов з'єднались в одну оману О, дивне танґо, -- і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила керму, спалила пристань!
І б'ється серце, і гнеться тіло, В твоїм повільнім і п'янім вирі -- Блакитне сонце мені світило, А буде чорне, а може й сіре ...
Чекає прірва на кожнім схилі -- Та сум і пристрасть манять так п'яно. Пливти все далі, віддавшись хвилі, Та завтра, вранці, під перший промінь
Зрадливе танґо, твого туману. Мені не пристрасть туманна сниться -- Зоріє ясно в чаду і втомі, О, світла ніжність, твоя криниця.
...
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Go to begin of the document
Go to previous page
Go to next page
Go to the end of document
